Ванна кави

Зварила ванну кави. Сьогодні захотіла потонути у її чарах, але згадала твої і подумала, що це не логічно зникати безслідно. Навіщо приносити скільки турбот паталогоанатомам, які шукатимуть мої органи у кавовій гущі  і будуть ворожити над подальшою долею та шкодувати у ритмі пафосу: здорові органи комусь би ще знадобилися, а ця дура їх втопила в каві. Секретарша  видаючи заключення про приреченість на вічні пекельні муки, подумає, що моє волосся було б гарною основою для перуки, а зелений інтерн із радістю закриє мої оливкові очі. Ще один стрес зі смаком кави у  нього позаду. А попереду маскарад, на якому всі будуть проклинати не горілку, цигарки, наркотики,  а каву. — От не було би кави, жила б ця дивна журналістка і вірна, як дика кішка подруга. Буде не вистачати. Такими словами будуть засмічені віртуальні стіни. А на перших шпальтах — епатажна кава, яка буде пахнути мною. Ті хто захоче мене бачити ще, покриють мої груди гвоздиками, ті хто прагне забути — засвітять свічку і викурять добру кубинську сигару. Другий варіант таки приємніший.

Мені буде в кайф слухати геніальні рядки моїх творчих друзів. Вони всі такі вигадливі. Я б хотіла, щоб потім ці диваки видали збірку своїх есеїстичних, кавово-оптимістичних сигарних епітафій.  А групі ДПД вже замовляю драйвовий гімн каві, яка солодко заповнює скажені пори і збільшує розмір мозку.

Мені б хотілося, щоб біля мого склепу була кав'ярня і Вай-фай. А де я ще вас побачу? Шара приємна й на могилі. Посидимо… Колись… До речі я люблю міцну й страшенно гірку каву....

2 коментарі

Олег Герман
ОГО! Давнеько не читав нічого подібного… Останнього разу на гуртку з психіатрії…
Максим Козменко
Цікавий нарис. Відчутні пошук, роздум і висновування. Непоганий виклад — слова ненав'язливі, проте суть ще й як чіпається! Мені сподобалось… Чи то кава мені сподобалась…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте