Маршрутка, яка мріє літати

Побачивши літак, що пролітав над головою, маршрутка подумала, що вона теж колись полетить. Колись у неї виростуть крила і вона не буде спотикатися об диряві дороги, не буде чекати поки на світлофорі засвітиться зелений. Вона буде летіти над Чернівцями, навіть на Червоний, бо з висоти польоту не бачитиме стовпці з трьома кольорами. Вона й зараз не надто вдивляється і мчить куди рве дизельна душа. Паливний насос високого тиску, не хоче підкорятися правилам дорожнього руху. Але ж треба, бо керманич не дозволяє. Впершись об зебру, маршрутка кидає вихлопні гази на тих, хто біжить на протилежний бік і думає, що поки всіх пропустить, вже б долетіла до Індії. Але чотири колеса, квитки і любі пасажири, не дають їй спокою, не дають змоги піти на курси підвищення кваліфікації, не дають змоги самореалізуватися. А вона ж творча і дуже інтелектуальна. Про це не раз чула від тролейбуса. Він так не вміє. Йому заважають роги і дроти. А вона вільна, як птаха. Вона не пожирає електроенергію і може, коли ремонтують до виборів дороги, поїхати іншим шляхом. А тролейбус… Він капризний і не вміє перспективно мислити. Навіть роги не вміє гордо носити. Вони чомусь часто злітають з своїх електровен і плюються іскристою кров’ю. А вона… Вона… дизельна. Вона навіть народилася за кордоном і завжди сопе по-німецьки. Але ж ніхто не  шанує її європейські гени.
 І сьогодні той самий маршрут: «Гравітон-Караван».  А так хотілося б полетіти з цими ж пасажирами, з цими ж квитками, з цим вічно мобільним водієм, і молдавським радіо, ну хоча б до кордону Нової Зеландії. Кажуть, там, одним з перших на всій планеті, народжується день.  

14 коментарів

Олег Герман
Недавно чайник посварився з пилососом через неможливість дійти спільної думки про походження первинних торсійних полів. Пральна машинка, очевидно зацікавлена в розпалюванні подібних конфліктів, не втрималась від коментарів, завела дискусію в глухий кут, висловивши припущення про амбівалентність поведінкових реакці. Чайник, що звик мислити критично, сприйняв її слова, як провокацію, тому наступного ж ранку першим рейсом вилетів до Зімбабве, де немає ніяких пральних машинок…
Далі буде…
Діонісія Кернична
Дуже цікаво! З нетерпінням чекаю на продовження.)
p.s. Думаю, у Зімбабве пральні машинки (хоча б одна) все ж таки є.
Олег Герман
Можливо, але вона там такий самий іммігрант, як і чайник.=)
Святослав Вишинський
Будинок президента Зімбабве Роберта Мугабе:







Олег Герман
Ну от, я ж казав, що нема там ніяких пральних машинок!=) Хоча не виключено, що вони просто трохи засоромились, тому і відмовилися позувати для фотографії...=)
Діонісія Кернична
Вони бояться засвітитись на фотографіях, бо проживають в країні нелегально. Емігранти.)
Сергій Воронцов
Малиновская, ставлю плюс. Что ж лицо не откроешь? Интригу держишь. Я никогда не думал, что слово «дизель» может звучать с нежностью.
Єлена Малиновська
Спасибо, Сергей Павлович:)
Максим Пансик
Пані Єлена, а ви не думали про написання збірки прози для дітей?
Сергій Воронцов
Вы, не вчитались, Максим. Это очень взрослая история. Она и он. Она творческая, свободная, как птица и еще масса достоинств. И даже сопит по-немецки. А он — капризный, не умеет переспективно мыслить, движется по прямым линиям. Ну и в одном месте перебор: «даже рога не умеет носить с честью». Алена, мне кажется, вы наобижали троллейбус. И точно им недовольны. Заведите мотоцикл. Только не говорите, что у него руль, как рога.
Максим Пансик
Пане Сергій, я не про зміст чи контекст викладеного. У авторки є фантазія, мова викладу м'яка і легка, образи доволі легкі, але водночас яскраві. Суто моя суб'єктивнна думка — авторка може спробувати себе у прозі для дітей.
Єлена Малиновська
Пане Максим, дякую за пораду:)
Максим Пансик
Пані Елена, будь-ласка))) Тілько то не є порада, особисте міркування і більш нічого.
Єлена Малиновська
Спасибо. Думаю, на лето надо бы купить мотоцикл. Уж его я обижать не буду.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте