Маршрутка, яка мріє літати
Побачивши літак, що пролітав над головою, маршрутка подумала, що вона теж колись полетить. Колись у неї виростуть крила і вона не буде спотикатися об диряві дороги, не буде чекати поки на світлофорі засвітиться зелений. Вона буде летіти над Чернівцями, навіть на Червоний, бо з висоти польоту не бачитиме стовпці з трьома кольорами. Вона й зараз не надто вдивляється і мчить куди рве дизельна душа. Паливний насос високого тиску, не хоче підкорятися правилам дорожнього руху. Але ж треба, бо керманич не дозволяє. Впершись об зебру, маршрутка кидає вихлопні гази на тих, хто біжить на протилежний бік і думає, що поки всіх пропустить, вже б долетіла до Індії. Але чотири колеса, квитки і любі пасажири, не дають їй спокою, не дають змоги піти на курси підвищення кваліфікації, не дають змоги самореалізуватися. А вона ж творча і дуже інтелектуальна. Про це не раз чула від тролейбуса. Він так не вміє. Йому заважають роги і дроти. А вона вільна, як птаха. Вона не пожирає електроенергію і може, коли ремонтують до виборів дороги, поїхати іншим шляхом. А тролейбус… Він капризний і не вміє перспективно мислити. Навіть роги не вміє гордо носити. Вони чомусь часто злітають з своїх електровен і плюються іскристою кров’ю. А вона… Вона… дизельна. Вона навіть народилася за кордоном і завжди сопе по-німецьки. Але ж ніхто не шанує її європейські гени.
І сьогодні той самий маршрут: «Гравітон-Караван». А так хотілося б полетіти з цими ж пасажирами, з цими ж квитками, з цим вічно мобільним водієм, і молдавським радіо, ну хоча б до кордону Нової Зеландії. Кажуть, там, одним з перших на всій планеті, народжується день.
І сьогодні той самий маршрут: «Гравітон-Караван». А так хотілося б полетіти з цими ж пасажирами, з цими ж квитками, з цим вічно мобільним водієм, і молдавським радіо, ну хоча б до кордону Нової Зеландії. Кажуть, там, одним з перших на всій планеті, народжується день.
14 коментарів
Далі буде…
p.s. Думаю, у Зімбабве пральні машинки (хоча б одна) все ж таки є.