Мер Вашківців не проти, щоб з церкви вивезли сміття
Говорити про релігію, священиків і церкву більшість із нас не любить. Справа вже надто особиста, і часто при якійсь релігійній дискусії є ризик втратити опонента своїх поглядів. Щоправда, є священики, які поза примітивними поглядами і стереотипами. До таких належить і отець Віктор Фролов. Він протягом багатьох років відкриває храми, допомагає іншим, безкорисливо править богослужіння в лікарні, що на вулиці Фастівській, і самотужки реставрує храм у містечку Вашківці.
Після розвалу СРСР йому довелося виїхати за кордон. Саме там отець Віктор побачив, що праця священика не зводиться тільки до божественних літургій. Там і переконався, що функції духівника мають поширюватися й на соціальну роботу: школи, лікарні, будинки для людей похилого віку. Такий приклад спонукав його до подібної праці. На думку отця Віктора, головне, щоб це було безкорисливо і для інших людей.
Все своє життя він багато часу присвячує стареньким людям, особливо тим, хто живе у будинках для літніх людей. Неабияк отця хвилює молодь, щоправда, до школи його не впускають.
– До цього спонукали самі священики, оскільки багато з них є носіями певної конфесії. В той час мали б просто спілкуватися з дітьми і навчати доброму. Діти – це наше майбутнє, і ми повинні прищеплювати їм почуття любові й щирості до інших людей. Священик навіть повинен пояснювати, чому в тролейбусі треба поступатися місцем старшим людям. В такому разі можемо говорити про вдосконалення, – переконаний отець Віктор.
Як священик-капелан він уже 19 років служить у Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги. Щоправда, храму як такого там не було. Проте у духівника було велике бажання хоча б раз на тиждень приходити до хворих, спілкуватися з ними та вселяти надію. Відтак йому вдалося у відділенні пульмонології на 4-му поверсі облаштувати повноцінний храм великомученика і цілителя Пантелеймона. Тож навіть важкохворі мають можливість долучитися до літургії. Не раз священик зіштовхувався з нерозумінням і часто йому доводилося переконувати не одну посадову особу в доцільності цієї церкви. До того ж неодноразово приходили різні люди і цікавилися, скільки Віктор Фролов платить за оренду, яка у нього зарплата тощо. І то можна зрозуміти, адже повірити, що людина безкоштовно турбується про інших, майже неможливо.
– А навесні цього року на місці храму хотіли зробити їдальню для пацієнтів і куточок для медперсоналу. Я зауважив, що одне іншому не заважає. Адже відвіку були храми, де одночасно розміщувалися трапезні для споживання їжі. Відтак я звернувся до одного з депутатів, то суперечки ніби вщухли, – розповідає священик.
Не так давно отець поставив собі за мету провести реставрацію закинутого храму Успіння Пресвятої Богородиці, що у селі Вашківці.
Будівлю звели польські колоністи понад сто років тому. Та попри його архітектурну унікальність місцеві жителі скільки ж часу не зважають на святиню. А чимало з них доклали зусиль до самого засмічення. Двері там завжди були відчинені, тож «небайдужі» навіть туалет там організували.
– Зараз ми з храму вивозимо сміття. Купили замки і зачинили двері, щоб знову не засмітили. Хто б міг подумати, що в час, коли вже нема суцільного атеїзму, можна так грабувати церкву, понівечити таку красу. Шкода, що нема відчуття святості, – з сумом ділиться отець Віктор.
З його слів дізнаюся про важку долю цієї святині. Виявляється, спочатку її перетворили на кінотеатр, потім хотіли продати. А між тими двома «подіями» грабували. Тож не дивно, що колишню святиню перетворили на смітник.
Цікавлюся у отця, як місцева влада ставиться до його старань.
– Мер містечка каже, що не проти, аби ми сміття викинули. Але я знаю, коли починаєш якусь добру справу, то обов’язково знайдуться й інші люди, яким це буде цікаво.
А мріє отець про те, щоб цей храм став хоча б трішечки схожим на Собор Паризької Богоматері, що у Парижі.
– Ви знаєте, що при головному паризькому храмі є і музей історії, а поряд організовують навіть концерти джазової музики. Тому я хочу при церкві організувати музей містечка Вашківці. Головне, що там дах не тече, а все інше спільними силами зробимо. Уже замовили ікону, просив виготовити вікно, але відмовили. Кажуть, що дорого. Та світ не без добрих людей. З миру по нитці – голому сорочка, – переконаний отець Віктор.
Фото Олега МИХАЛЕЦЬКОГО
Після розвалу СРСР йому довелося виїхати за кордон. Саме там отець Віктор побачив, що праця священика не зводиться тільки до божественних літургій. Там і переконався, що функції духівника мають поширюватися й на соціальну роботу: школи, лікарні, будинки для людей похилого віку. Такий приклад спонукав його до подібної праці. На думку отця Віктора, головне, щоб це було безкорисливо і для інших людей.
Все своє життя він багато часу присвячує стареньким людям, особливо тим, хто живе у будинках для літніх людей. Неабияк отця хвилює молодь, щоправда, до школи його не впускають.
– До цього спонукали самі священики, оскільки багато з них є носіями певної конфесії. В той час мали б просто спілкуватися з дітьми і навчати доброму. Діти – це наше майбутнє, і ми повинні прищеплювати їм почуття любові й щирості до інших людей. Священик навіть повинен пояснювати, чому в тролейбусі треба поступатися місцем старшим людям. В такому разі можемо говорити про вдосконалення, – переконаний отець Віктор.
Як священик-капелан він уже 19 років служить у Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги. Щоправда, храму як такого там не було. Проте у духівника було велике бажання хоча б раз на тиждень приходити до хворих, спілкуватися з ними та вселяти надію. Відтак йому вдалося у відділенні пульмонології на 4-му поверсі облаштувати повноцінний храм великомученика і цілителя Пантелеймона. Тож навіть важкохворі мають можливість долучитися до літургії. Не раз священик зіштовхувався з нерозумінням і часто йому доводилося переконувати не одну посадову особу в доцільності цієї церкви. До того ж неодноразово приходили різні люди і цікавилися, скільки Віктор Фролов платить за оренду, яка у нього зарплата тощо. І то можна зрозуміти, адже повірити, що людина безкоштовно турбується про інших, майже неможливо.
– А навесні цього року на місці храму хотіли зробити їдальню для пацієнтів і куточок для медперсоналу. Я зауважив, що одне іншому не заважає. Адже відвіку були храми, де одночасно розміщувалися трапезні для споживання їжі. Відтак я звернувся до одного з депутатів, то суперечки ніби вщухли, – розповідає священик.
Не так давно отець поставив собі за мету провести реставрацію закинутого храму Успіння Пресвятої Богородиці, що у селі Вашківці.
Будівлю звели польські колоністи понад сто років тому. Та попри його архітектурну унікальність місцеві жителі скільки ж часу не зважають на святиню. А чимало з них доклали зусиль до самого засмічення. Двері там завжди були відчинені, тож «небайдужі» навіть туалет там організували.
– Зараз ми з храму вивозимо сміття. Купили замки і зачинили двері, щоб знову не засмітили. Хто б міг подумати, що в час, коли вже нема суцільного атеїзму, можна так грабувати церкву, понівечити таку красу. Шкода, що нема відчуття святості, – з сумом ділиться отець Віктор.
З його слів дізнаюся про важку долю цієї святині. Виявляється, спочатку її перетворили на кінотеатр, потім хотіли продати. А між тими двома «подіями» грабували. Тож не дивно, що колишню святиню перетворили на смітник.
Цікавлюся у отця, як місцева влада ставиться до його старань.
– Мер містечка каже, що не проти, аби ми сміття викинули. Але я знаю, коли починаєш якусь добру справу, то обов’язково знайдуться й інші люди, яким це буде цікаво.
А мріє отець про те, щоб цей храм став хоча б трішечки схожим на Собор Паризької Богоматері, що у Парижі.
– Ви знаєте, що при головному паризькому храмі є і музей історії, а поряд організовують навіть концерти джазової музики. Тому я хочу при церкві організувати музей містечка Вашківці. Головне, що там дах не тече, а все інше спільними силами зробимо. Уже замовили ікону, просив виготовити вікно, але відмовили. Кажуть, що дорого. Та світ не без добрих людей. З миру по нитці – голому сорочка, – переконаний отець Віктор.
Фото Олега МИХАЛЕЦЬКОГО
0 коментарів