Порожній лист

Я надсилаю тобі порожнього листа, з маркою на чолі, підписом на руці і з мозилями на ногах… Всередині – пустота, як і назва твого щоденного життя. Конверт народився у найкращій друкарні, з дорогого паперу і тривалий час лежав на дорогій дубовій полиці. Його ціна була високою, тому він, так і не продався. Це був майже музейний екземпляр, випущений у світ до 600-річчя Чернівців. З того храму минуло вже багато часу, але попит на конверти не зріс. Бо листи тепер голенькими бігають «нетом» і жодні умовності, на кшталт конвертів їм не потрібні. Але ж, аристократичний папір склеєний вздовж і впоперек чекає свого клієнта. І десь-колись, перед великими святами і сумними вечорами, їх таки змітають, разом із пилом комусь у руки.

Якось спонтанно, зовсім несподівано, купила цього естетичного конвертика. Якби я була поціновувачем подібних витворів, то відразу б поставила його в рамку, і повісила б на видному місці. Але ж символічно, в честь 30 лютого – дня якого нема, надсилаю тобі, цього листа. В середині чистий листок і пустота. Вона відсканована з минулого і покликана нагадати про чорнило, яке дає право на клякси і на помилки. Та твоє божественне мислення, вимагає не допустити жодного виправлення, закреслення, жодної двійки… Тому краще білий, порожній лист. На ньому помилок нема. Читай…