Наші руки миє одна вода

Наші руки миє одна вода, що тече ржавими протоками. Але залишається чистою, як ті душі, що мучаться в Чистилищі, але рятуються Раєм. Мило легко ковзає пальцями, долонями і змиває бруд. Рука торкається руки. Мильні бульбашки розбиваються об стінки умивальника. А мої руки вмивають твої музичні пальці, які стирають мікроби з моїх. Наші руки грайливо купаються у прохолоді, що починається десь у якійсь річці. Так добре, що та водойма продовжується у теплій хаті, де пахне чай з бегемотом (бергамотом) і бігає фіолетова шоколадна корова («Мілка»). Миємо руки, кидаємо мильні бульбашки у безвість і сміємося із зачісок, що скреативив вітер. А бегемоти заховалися і чекають, коли вимиті руки торкнуться їхніх вух, що стирчать із чашки. Саме час випити чаю за хороший, вихідний день. Шоколад, чай і тепла бесіда до блиску полірують наші душі.

Добре, що є ці добрі вихідні, коли можна щиро говорити, вимити з милом руки, насолодити шоколадом два шлунки і посміятися над старими фотографіями. Є час сказати, щось дуже важливе і зовсім дурне, те що потім буде жартом знайомим тільки нам. Таємниць нема, навіть від бегемотів у чашці і корівки, від якої залишилися тільки обгортка. Страшно, щось таїти, коли знаєш, що руки купаються під одним чистим струменем води. Перегортають сторінки улюблених книг, газет, заплітають коси, малюють карикатури і кудись біжать. Не відпускають одне одного. І тільки мильні бульбашки розбиваються об стінки вмивальника. А вода тече, вмиваючи наші руки…