Поминки за телефоном

Вчора після захоплюючої циркової програми спішили в метро. Чому спішили сама не знаю. Так за київським ритмом. Вихідний, не вихідний все одно біжимо. Легка атлетика мала б завершитися швидким поверненням додому. Але в підсумку, у натовпі в мене вкрали телефон. Спочатку подумала, що загубила. Але на численні смс-ки з гарантованою винагородою, ніхто не реагував. Так канув у небуття улюблений і дорогий подарунок. А з ним і тонна важливих контактів, кілька кілограмів фотографій і музики...

Сьогодні з ностальгією пішла в сервісний центр відновити номер. Тепер приймаю дзвінки на раритетну, допотопну «мобілу». Потроху збираю втрачені номери. Хоча це в 100% варіанті не можливо. Треба було записувати все в блокнот. Булгаков ж казав: «Рукописи не горять». А ще рукописи не крадуть. На відміну від телефонів...

Тепер залишається після ностальгії, провести урочисті поминки за втраченим «смартом». Згадати його добрим словом, випити доброї кави, і по-доброму відпустити. Хай буде асфальт йому пухом і чужі руки крилами!

2 коментарі

Сергій Воронцов
Уже как сорок дней минуло
Но боль не хочет уходить
Тебя в метро я позабыла,
И все же не могу забыть.
Стихи на заказ. Поминальная контора телефонов «Самсунг».
Єлена Малиновська
Спасибо, Сергей Павлович:)
Ваша поддержка помогла мне преодолеть эту телефонную грусть.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте