Будапешт у Чернівцях, або як «Сільва» зібрала всю свиту Чернівецької ОДА
Отак би щотижня ходили в театр! Чоловіки у костюмах від Стелли і Вороніна, дами у нарядах з дорогих турецьких і дуже дорогих міланських магазинів, з квітами і посмішками… Такими я довго пам’ятатиму чернівецьку еліту, яка прямувала на оперету «Сільва», Будапештського театру. Це була окрема постановка. І скажу чесно, дуже вдала і приємна. Спочатку думала мені мерещиться від таких знайомих облич. Але коли посадовці чемно віталися з знайомими, зрозуміла – свята правда.
Ось так, культурна спрага привела на оперету майже всіх посадовців Чернівецької ОДА. Більшість з них розмістилися у ложах, по ліву і праву руку губернатора. І тут можна подумати над культом авторитету. Це ж Михайло Папієв проводив зустріч з генеральним консулом Угорщини, де сторони й домовилися за «Сільву». Неодноразово адміністрація наголошувала на цій знаковій події. Тож, справою честі було долучитися до мистецтва. Не оминули подію і міські посадовці на чолі з Віталієм Михайлішиним. Схоже «ратушівці» не дуже полюбляють театр. Бо в порівнянні з ОДА, їх там майже не було.
Але знали б ви (а може й знаєте) як чиновникам пасує театр і оксамитові стільці. Я десь колись бачила їх на виставах у нашому театрі. Але в такій дружній, сімейній атмосфері вперше. Спочатку їхні погляди нагадували вічно думаючих чинів. Та коли оперета закружляла, затанцювала, заспівала – побачила звичайних людей, яким так бракує в житті свята.
Для тих, хто не бачив «Сільву» скажу, що вистава йшла угорською мовою, але над сценою було електронне табло з перекладом. Це світова практика. Також, деякі театральні групи можуть роздавати спеціальні навушники, де можна вибрати відповідну мову і поринути у дійство з головою.
І хоча наш глядач не дуже балуваний, але на прикладі цієї постанови можна було відчути європейський рівень майстерності. Чудова режисура, гра, декорації, костюми, аристократична зовнішність, дикція і грація. Особливе щастя мені подарувала музика. Оркестр був із тих, який не тільки грає, а ще й відчуває.
На щастя в шаленому ритмі, ми теж відчули радість і проблематику оперети. Сподіваємося, в такому ж складі (а ще краще у більшому) побачимося і на наших рідних виставах.
Трохи історії:
Прем'єра оперети «Сільва» відбулася у 1915 році у м. Відень. Ця вистава тривала щовечора, 533 рази поспіль. Опісля її показували у кількох країнах Європи: у Швеції, Фінляндії, Польщі, Росії та в Італії. У Будапешті прем'єра відбулася у листопаді 1916 року, а вже через рік і американський глядач мав можливість аплодувати Королеві чардашу у Нью-йоркському Бродвеї. Твір описує безнадійну любов. Герцог Едвін обожнює Сільву, зірку пештського «Орфею», але його аристократична сім'я заперечує морганатичні стосунки. Його батьки роблять все можливе задля того, щоб аби син повернувся у Відень, і одружився на контессі Стассі. Для того, щоб відірвати закохану пару один від одного, батьки молодого сприяють в підписанні угоди шансонетці Верецкі Сільвії у Нью-Йорку.
Але закохані також мають своїх помічників: милий, жартівливий граф Боні, головний офіціант Орфею, Мішель та його брат-близнюк, Альфонс, головний камердинер сім'ї Ліпперт-Велерсхейм, а також дядько Феррі, друг Боні з Орфею. Переважно дядько Феррі смикає за ниточки: в інтересах щастя закоханих Він готовий викрити навіть своє колишнє кохання, матір Едвіна, яка заперечує відносини між своїм сином та Сільвою, але про яку стане відомо, що вона у свій час також виступала в «Орфеї»...
Теперішня вистава Будапештського оперного театру — так як і серія успішних вистав після прем'єри у 1915р. — після угорської столиці об'їздила весь світ. Глядачі Токіо, Риму, в Мюнхену та Амстердаму аплодували стоячи, а в Зальбурзі, Празі та Бухаресті публіку підкорила історія Сільви та Едвіна, поставлена у копродукції, режисером якої був також режисер КЕRО®.
Ось так, культурна спрага привела на оперету майже всіх посадовців Чернівецької ОДА. Більшість з них розмістилися у ложах, по ліву і праву руку губернатора. І тут можна подумати над культом авторитету. Це ж Михайло Папієв проводив зустріч з генеральним консулом Угорщини, де сторони й домовилися за «Сільву». Неодноразово адміністрація наголошувала на цій знаковій події. Тож, справою честі було долучитися до мистецтва. Не оминули подію і міські посадовці на чолі з Віталієм Михайлішиним. Схоже «ратушівці» не дуже полюбляють театр. Бо в порівнянні з ОДА, їх там майже не було.
Але знали б ви (а може й знаєте) як чиновникам пасує театр і оксамитові стільці. Я десь колись бачила їх на виставах у нашому театрі. Але в такій дружній, сімейній атмосфері вперше. Спочатку їхні погляди нагадували вічно думаючих чинів. Та коли оперета закружляла, затанцювала, заспівала – побачила звичайних людей, яким так бракує в житті свята.
Для тих, хто не бачив «Сільву» скажу, що вистава йшла угорською мовою, але над сценою було електронне табло з перекладом. Це світова практика. Також, деякі театральні групи можуть роздавати спеціальні навушники, де можна вибрати відповідну мову і поринути у дійство з головою.
І хоча наш глядач не дуже балуваний, але на прикладі цієї постанови можна було відчути європейський рівень майстерності. Чудова режисура, гра, декорації, костюми, аристократична зовнішність, дикція і грація. Особливе щастя мені подарувала музика. Оркестр був із тих, який не тільки грає, а ще й відчуває.
На щастя в шаленому ритмі, ми теж відчули радість і проблематику оперети. Сподіваємося, в такому ж складі (а ще краще у більшому) побачимося і на наших рідних виставах.
Трохи історії:
Прем'єра оперети «Сільва» відбулася у 1915 році у м. Відень. Ця вистава тривала щовечора, 533 рази поспіль. Опісля її показували у кількох країнах Європи: у Швеції, Фінляндії, Польщі, Росії та в Італії. У Будапешті прем'єра відбулася у листопаді 1916 року, а вже через рік і американський глядач мав можливість аплодувати Королеві чардашу у Нью-йоркському Бродвеї. Твір описує безнадійну любов. Герцог Едвін обожнює Сільву, зірку пештського «Орфею», але його аристократична сім'я заперечує морганатичні стосунки. Його батьки роблять все можливе задля того, щоб аби син повернувся у Відень, і одружився на контессі Стассі. Для того, щоб відірвати закохану пару один від одного, батьки молодого сприяють в підписанні угоди шансонетці Верецкі Сільвії у Нью-Йорку.
Але закохані також мають своїх помічників: милий, жартівливий граф Боні, головний офіціант Орфею, Мішель та його брат-близнюк, Альфонс, головний камердинер сім'ї Ліпперт-Велерсхейм, а також дядько Феррі, друг Боні з Орфею. Переважно дядько Феррі смикає за ниточки: в інтересах щастя закоханих Він готовий викрити навіть своє колишнє кохання, матір Едвіна, яка заперечує відносини між своїм сином та Сільвою, але про яку стане відомо, що вона у свій час також виступала в «Орфеї»...
Теперішня вистава Будапештського оперного театру — так як і серія успішних вистав після прем'єри у 1915р. — після угорської столиці об'їздила весь світ. Глядачі Токіо, Риму, в Мюнхену та Амстердаму аплодували стоячи, а в Зальбурзі, Празі та Бухаресті публіку підкорила історія Сільви та Едвіна, поставлена у копродукції, режисером якої був також режисер КЕRО®.
2 коментарі