«Цілуймо руки» таксистам?
Якщо правда, що священики рятують душі, то таксисти наш час за наші гроші. Неодноразово з ними поспішаємо на пари, роботу, у відрядження, на дружні посиденьки… Цим людям – сповідаємося, слухаємо їхні новини, тішимося від поїздки, або ж псуємо нерви. Так уже склалося, що частина мого життя проходить у потягах, маршрутках, автобусах. Але біда в тому, що не завжди я на них встигаю. Тож як не крути, а без таксі – ніяк. За час багатьох поїздок навіть склалися відповідні типи водіїв. А сьогоднішня ситуація додала ще один: «таксист-щастя». Розповідаю. Викликаю машину, вибігаю, сідаю в салон і молитовно прошу якнайшвидше їхати на вокзал. Водій непоспішно рушає, курить сигаретку і каже: «Та шо ви так переживаєте? Встигнемо». Коли попросила не курити, сказав, що я йому буду винна гроші за ті пів цигарки, які він викинув. Бо бачте такий день, що нема коли й перепочити. – А знаєте я міг прийняти інший виклик. А приїхав саме за вами. Це як лотерея. Вам пощастило, що я швидко прибув, а то час пік. Самі знаєте, — з докором каже водій.
Висловлюю щиру подяку. Але чоловік тим не обмежився. Спершу вибрав довшу дорогу, далі почав розповідати, які його колеги не пунктуальні, буденні і нецікаві. Нагадав, що мені пощастило. І помчав – туди куди таксисти не їдуть, тролейбуси не ходять. – Так швидше! Оте його «швидше» змусило пригадати техніку вимовляння скоромовок і цензурної лайки. Взялася пояснювати, що місцева і знайомити мене із чернівецькими закоулками не треба. В черговий раз почула, що мені пощастило. Бо десь там він їхав би з адекватними, спокійними пасажирами. – То що вам руки цілувати за таке щастя?, — не стрималася. — Я ж не на шару їду! Десь на цій хвилі його мораль завершилася. На щастя, автобус затримався і я таки встигла. При цьому вартість проїзду була більшою, як і самий дзвінок «подяки» у службу таксі.
Такий тип поведінки знайомий психології. Але на практиці тільки сьогодні зустріла. Крім цього новаторства знайомі і наступні категорії таксистів:
«Аристократи» — розуміють з півслова. В автомобілі – ідеальна чистота. Виглядають стильно і охайно. Мало говорять. Але якщо ви першими почнете бесіду, підтримають.
«Плюшкіни» — на сидіннях рушник, пляшка води, дитяча дзиґа, пакетики, чеки…
«Психологи» – відразу падають на вуха. В контексті своїх проблем випитують твої.
«Слідчі» – схожі на психологів. Але цікавіші. Хочуть знати скільки заробляєш, де живеш, вчишся, в якому пологовому будинку народився тощо.
«Преса» — за 10 хвилин поїздки знаєш найважливіші новини, короткий анонс подій і політичну ситуацію в Україні на 10 років вперед.
«Енциклопедії» — чому вулиця називається Авангардна; як жилося за Австрії; престижні школи; де які посадовці де живуть; історія будинків; автомобілів…. Їх я люблю найбільше. Така собі інтелект-поїздка. Найбільше таких таксистів у Львові.
«Кавалери» — кокетливі молодики, які шукають свої «четвертинки» серед пасажирок.
Дами — рідко, але траплялося їхати з жінками водіями. Чимось нагадували мені бджілок, самодостатніх і безстрашних.
Але хто б там не примчав рятувати наш час, перш за все хочеться бачити розуміння і повагу. А щастя ми й самі оцінимо.
Висловлюю щиру подяку. Але чоловік тим не обмежився. Спершу вибрав довшу дорогу, далі почав розповідати, які його колеги не пунктуальні, буденні і нецікаві. Нагадав, що мені пощастило. І помчав – туди куди таксисти не їдуть, тролейбуси не ходять. – Так швидше! Оте його «швидше» змусило пригадати техніку вимовляння скоромовок і цензурної лайки. Взялася пояснювати, що місцева і знайомити мене із чернівецькими закоулками не треба. В черговий раз почула, що мені пощастило. Бо десь там він їхав би з адекватними, спокійними пасажирами. – То що вам руки цілувати за таке щастя?, — не стрималася. — Я ж не на шару їду! Десь на цій хвилі його мораль завершилася. На щастя, автобус затримався і я таки встигла. При цьому вартість проїзду була більшою, як і самий дзвінок «подяки» у службу таксі.
Такий тип поведінки знайомий психології. Але на практиці тільки сьогодні зустріла. Крім цього новаторства знайомі і наступні категорії таксистів:
«Аристократи» — розуміють з півслова. В автомобілі – ідеальна чистота. Виглядають стильно і охайно. Мало говорять. Але якщо ви першими почнете бесіду, підтримають.
«Плюшкіни» — на сидіннях рушник, пляшка води, дитяча дзиґа, пакетики, чеки…
«Психологи» – відразу падають на вуха. В контексті своїх проблем випитують твої.
«Слідчі» – схожі на психологів. Але цікавіші. Хочуть знати скільки заробляєш, де живеш, вчишся, в якому пологовому будинку народився тощо.
«Преса» — за 10 хвилин поїздки знаєш найважливіші новини, короткий анонс подій і політичну ситуацію в Україні на 10 років вперед.
«Енциклопедії» — чому вулиця називається Авангардна; як жилося за Австрії; престижні школи; де які посадовці де живуть; історія будинків; автомобілів…. Їх я люблю найбільше. Така собі інтелект-поїздка. Найбільше таких таксистів у Львові.
«Кавалери» — кокетливі молодики, які шукають свої «четвертинки» серед пасажирок.
Дами — рідко, але траплялося їхати з жінками водіями. Чимось нагадували мені бджілок, самодостатніх і безстрашних.
Але хто б там не примчав рятувати наш час, перш за все хочеться бачити розуміння і повагу. А щастя ми й самі оцінимо.
0 коментарів