Сьогодні їхала в далеку Путилу. За ті пів року, що я там не була, вона таки дуже змінилася. Хоча й навкруги гарні, засніжені гори, сердечні люди і стрімкі гірські води… Весь цей пейзаж перекреслюють не те щоб жахливі, а повоєнні дороги. Вся дорога з Чернівців до Путили нагадувала мені навчаль...
Читати далі →

Вчора після захоплюючої циркової програми спішили в метро. Чому спішили сама не знаю. Так за київським ритмом. Вихідний, не вихідний все одно біжимо. Легка атлетика мала б завершитися швидким поверненням додому. Але в підсумку, у натовпі в мене вкрали телефон. Спочатку подумала, що загубила. Але на ...
Читати далі →

В старом купе праздник. На столе куда-то едет фиолетовый гиацинт. Гибридный такой, в полиэтиленовой обертке, на тоненькой ножке. Но пахнет по-королевски. Везут его кому-то в подарок. Разговорившись, узнаю, что в Москву. Миссия цветка проста – порадовать девушку. Именно для нее, мужчина с Черно...
Читати далі →

Наші руки миє одна вода, що тече ржавими протоками. Але залишається чистою, як ті душі, що мучаться в Чистилищі, але рятуються Раєм. Мило легко ковзає пальцями, долонями і змиває бруд. Рука торкається руки. Мильні бульбашки розбиваються об стінки умивальника. А мої руки вмивають твої музичні пальці,...
Читати далі →

Перше березня, у календарі пасажирів міжміських маршруток, стало днем матюків. З цього дня вартість проїздку, таки збільшили на 10-15%. Саме так з початком весни, вирішив привітати буковинців губернатор. Бо саме його рукою підписане відповідне розпорядження. До цього, сердешні перевізники, не раз кл...
Читати далі →

Свіжа губернаторська настанова вчителям, щодо кращого викладання російської мови, для слухаючого і думаючого населення Буковини стала темою для роздумів. А звучала ця новина кілька разів на день, на кожній місцевій радіостанції. До того ж, майже кожне видання, розмістило в себе на сайті цю «і...
Читати далі →

Колись я вела щоденники. Розпочалося це в той час, коли в коси вплітала бантики, висмикувала брови до посиніння, носила міні, високі каблуки, золоті прикраси і висвітлювала волосся до рудого відтінку. Тоді я записувала кожен день до дрібниць. Фіксувалися сентименти, почуття, колір губної помади, кіл...
Читати далі →

Я надсилаю тобі порожнього листа, з маркою на чолі, підписом на руці і з мозилями на ногах... Всередині – пустота, як і назва твого щоденного життя. Конверт народився у найкращій друкарні, з дорогого паперу і тривалий час лежав на дорогій дубовій полиці. Його ціна була високою, тому він, так і...
Читати далі →

Я не любила тролейбус ще з дитинства. І ніколи це не приховувала. Ніколи не говорила йому компліментів, ніколи не захоплювалася, ніколи щиро не тулилася щокою до скляних, замуцьканих вікон-очей. Мені було байдуже про що він думає, куди дивиться і скільки кальцію в його рогах. Важливіше було підняти ...
Читати далі →

Говорити про релігію, священиків і церкву більшість із нас не любить. Справа вже надто особиста, і часто при якійсь релігійній дискусії є ризик втратити опонента своїх поглядів. Щоправда, є священики, які поза примітивними поглядами і стереотипами. До таких належить і отець  Віктор Фролов. Він ...
Читати далі →